Подорож Блазня як мапа

Історія, додана пізніше

Двадцять два Старші Аркани не починалися як історія одного мандрівника. При італійських дворах XV століття це були козирі карткової гри на взятки, тріумфи (trionfi), упорядковані так, що кожен козир бив усі нижчі. Різні міста впорядковували їх по-різному, а Блазень узагалі стояв поза цим порядком. У французькій грі, у яку грають і досі, він зветься Excuse, «вибачення»: ця карта дозволяє не класти карту в масть, але взятки не виграє.

Читати всю послідовність як дорогу одного мандрівника почали лише у XX столітті. Популярні американські підручники 1960-х і 1970-х років саме так проводили початківців крізь Старші Аркани, а Саллі Ніколс у книжці «Юнг і таро» (Jung and Tarot, 1980) прочитала ту саму послідовність як психологічний шлях зростання. Вислів «подорож Блазня» поширився разом із таким викладанням у другій половині XX століття. Це навчальний прийом, і добрий, але не вчення, якого трималися творці карт, і ніщо на самих картах його не вимагає. Сторінки карт Olivia користуються ним у нотатках про число, у порядку Вейта–Сміт, якого дотримується Olivia: Сила тут має номер VIII, а Справедливість — XI.

Як накреслено мапу

Схема проста. Блазень, карта 0, — мандрівник, а кожен пронумерований Старший Аркан, від Мага (I) до Світу (XXI), — місце на дорозі й те, що там трапляється: учитель, випробування, пауза, світло. Сторінка Блазня в Olivia називає нуль числом, що стоїть поза послідовністю, а самого Блазня — мандрівником, який проходить крізь усі Старші Аркани.

Багато вчителів ідуть далі: викладають двадцять одну пронумеровану карту трьома рядами по сім, а Блазня кладуть окремо, над ними. Одне поширене прочитання таке. Перший ряд, від Мага до Колісниці, стикається із зовнішнім світом: майстерністю, турботою, владою й вибором. Другий, від Сили до Помірності, звертається всередину; на сторінці Помірності зазначено, що його часто читають як ряд внутрішньої праці. Третій, від Диявола до Світу, постає перед більшими силами й великими світилами. Сприймайте це як один зі способів розкласти карти. Інші вчителі проводять межі інакше, і ряди варто зберігати лише доти, доки вони допомагають вам бачити.

Мапа, а не графік

У читанні цей прийом виправдовує себе тим, що дає кожному Старшому Аркану сусідів. Коли в розкладі з’являється Старший Аркан, погляньте на карти обабіч нього в послідовності й перетворіть їх на запитання. Що було просто перед цим — і чи воно завершене? Чого просить наступний крок — і чи щось у вас уже до нього тягнеться? Сусідні карти додають контексту витягнутій карті. Самі ж ви їх не витягували.

Але маршруту мапа не прокладає. Карта XIII не означає, що ви пройшли понад половину чогось, а Помірність, витягнута завтра, не підтвердила б завершеного кроку. Ви стоїте в багатьох місцях мапи водночас: щось починаєте на роботі, а в якійсь дружбі тим часом перебуваєте в паузі Повішеного. Ви можете повернутися туди, де вже були, і вище число не означає кращого. Світ — це цілісність, а не нагорода, і на його сторінці сказано, що мандрівник, який туди прибуває, має свободу почати знову.

Тож користуйтеся послідовністю, щоб запитувати, а не щоб ранжувати чи планувати. Якщо речення, яке ви збираєтеся сказати, містить «далі» або «скоро», перетворіть його на запитання про теперішнє.

Мандрівник — той, хто дивиться

Найкорисніше в цій історії — її герой. Блазень — не постать, що стоїть осторонь інших карт: Блазень — це будь-хто, хто вперше дивиться на кожну з них. Будь-який Старший Аркан можна прочитати як запитання до цього мандрівника: що тут трапляється і чого воно просить від людини, яка приходить із легкою ношею і ще без мапи?

Зображення Olivia дають цій думці нитку, за якою можна стежити очима. Блазень крокує до краю лазуритової скелі, обличчя звернене просто вгору, до великої золотої восьмипроменевої зірки. На карті IX Відлюдник простягає ліхтар на рівні грудей, а всередині — маленька золота восьмипроменева зірка; погляд опущено повз простягнуту руку. На карті XVII велика золота зірка висить у центрі неба над постаттю, що стоїть навколішки й ллє воду. Зірку, до якої підводить очі Блазень, згодом несуть у руці, а далі вона сяє над водою. Стежка «Зірка» в «Мові символів» — «Світло, за яким звіряють шлях» — веде крізь сім карт, від Блазня до Зірки; ліхтар Відлюдника можете додати ви самі. Це спосіб дивитися, а не твердження про задум, з яким карту вирізьбили.