Звідки походить Таро · Урок 5 / 6
Чесно про Кельтський хрест
Ви дізнаєтеся, звідки насправді походить Кельтський хрест, що спершу означали десять позицій Вейта і як читати розклад на десять карт без карти результату.
Метод 1910 року
Кельтський хрест — розклад, з яким більшість людей знайомиться найперше, і зазвичай він з’являється в ореолі глибокої давнини. Уперше, наскільки відомо, його надруковано в посібнику, який Артур Едвард Вейт написав до колоди, створеної ним разом із Памелою Колман Сміт: посібник вийшов 1910 року, а наступного року — у розширеному вигляді як «Ілюстрований ключ до таро» (The Pictorial Key to the Tarot). Вейт назвав розклад «Давнім кельтським методом ворожіння». Жодного давнішого джерела для цього розкладу не знайдено, і ніщо не пов’язує його з кельтською практикою. Назву вигадав сам Вейт.
Проте розклад виник не на порожньому місці. Від кінця XVIII століття у ворожильних методах зазвичай обирали одну карту, яка позначала людину, що запитує, а інші викладали довкола неї, і розклад Вейта належить до цієї родини. Саме Вейт дав йому цю конкретну форму: невеликий хрест із шести карт поруч зі стовпчиком із чотирьох. Пізніші автори перенумерували позиції, і тому в одній книжці четверта карта — минуле, а в іншій — корінь. Помилки немає ні там, ні там. Ці книжки описують різні версії тієї самої ідеї, і корисно знати, яку саме з них ви читаєте.
Що означали позиції Вейта
Вейт починав із сигніфікатора, тобто карти, що позначала людину, яка запитує: придворну карту добирали за віком, кольором волосся й шкіри цієї людини і клали горілиць у центр. Olivia пропускає цей крок, бо придворні карти тут — якості, які може мати будь-хто, а не портрети людей. Далі йшли десять карт, кожна з коротким підписом. Перша «покриває» людину, яка запитує, друга «перетинає» її. Третя «вінчає», четверта лежить «під нею», п’ята — «позаду», шоста — «попереду». Стовпчиком угору йдуть сама людина, її «дім», тобто оточення, її «надії чи страхи» і наостанок — «те, що прийде».
Деякі з цих підписів уже звернені всередину. Карту, що «вінчає», Вейт читав як мету чи ідеал людини в цій справі, а надіям і страхам відвів одну спільну позицію, і багато тарологів відтоді вважають це влучним: надія і страх часто — одне й те саме бажання, побачене з двох боків. Інші підписи вказують на час. «Позаду» означало те, що минає, «попереду» — те, що наближається, а десята карта була остаточним результатом. Саме цю частину Olivia відкладає вбік.
Чому тут немає карти результату
Остання карта з підписом «те, що прийде» змінює прочитання всіх інших карт. Читання перетворюється на підготовку до вироку, десята карта стає найгучнішою в розкладі, а важка карта в цій позиції може здаватися присудом, винесеним вам. Olivia читає карти як теми, на які варто поглянути, а не як події, на які слід чекати, тож десяту позицію зберігає, але змінює її запитання.
У версії Olivia десять позицій звучать так: «Ситуація»; «Що ускладнює»; «До чого ви прагнете»; «Що лежить у корені»; «Що минає»; «До чого ви розвертаєтеся»; «Ваш погляд»; «Зовнішні впливи»; «Надії й страхи»; «Нитка, яку варто нести далі». Десята карта — те, що ви берете з собою і над чим працюєте, а не результат. Читайте її поруч із третьою: саме в розриві між тим, до чого ви прагнете, і ниткою, яку вам дано, відбувається справжня робота.
Десять карт парами
Десять карт, прочитаних по одній, перетворюються на список. Спершу огляньте розклад: порахуйте Старші Аркани, помітьте переважну масть і пошукайте зображення, що повторюється. Потім читайте розклад парами позицій. Почніть із двох схрещених карт, першої й другої, які багато вчителів вважають серцем читання. Четверта карта лежить під першою як її корінь. П’ята й шоста дивляться одна на одну через хрест: те, що вже відпускає вас, і те, що притягує вашу увагу. Сьома й восьма ставлять ваш власний погляд поруч із тим, що вас оточує. Дев’ята стоїть окремо: запитайте себе, на яку її частину ви сподіваєтеся, а якої боїтеся.
Наостанок прочитайте разом третю й десяту карти, а тоді напишіть одне підсумкове речення про весь розклад і один невеликий крок, який можна спробувати. Якщо це речення можна було б написати без хреста в центрі, поверніться до першої й другої карт і почніть звідти знову.
Інтерактивно
Практика: Кельтський хрест без «результату»
Десять карт, випадково викладених у розклад Вейта, із запитаннями Olivia замість його підписів. Десята позиція просить нитку, яку варто нести далі, а не результат. Спершу погляньте на розклад цілком, а тоді читайте позиції, починаючи з двох схрещених карт.
Погляд на ціле
Перш ніж читати будь-яку позицію, погляньте на десять карт як на одну картину: скільки Старших Арканів, яка масть переважає, чи повторюється якесь зображення. Кожен рядок показує, як часто таке трапляється випадково.
Розклад одним реченням
Прочитайте разом третю й десяту карти, а тоді напишіть одне підсумкове речення про весь розклад і один невеликий крок, який можна спробувати.
Спробуйте
- Намалюйте в щоденнику хрест і стовпчик та підпишіть усі десять позицій запитаннями Olivia для роздумів, а не підписами Вейта.
- Візьміть власну колоду, викладіть десять карт на одне відкрите запитання й тридцять секунд дивіться на розклад цілком, перш ніж щось читати.
- Прочитайте першу й другу карти як одну пару й напишіть одне речення про те, як друга ускладнює першу.
- Відкрийте в Olivia сторінки третьої й десятої карт, занотуйте по одному зображенню з кожної й запишіть, про що вас просить розрив між ними.
- Завершіть одним невеликим кроком, який можна спробувати, і запишіть його з датою в щоденник.
Варто запам’ятати
- Кельтський хрест уперше надрукував Вейт 1910 року; «давнім» його назвав сам Вейт.
- Читайте десять позицій парами, починаючи з двох схрещених карт.
- Десята карта — нитка, яку варто нести далі; читайте її поруч із третьою і ніколи не як результат.