Як говорить ця колода

Один зі способів дивитися

Кожна колода має власну візуальну граматику. Карти Olivia здаються різьбленими: постаті зі слонової кістки в низькому рельєфі, вправлені в полірований лазурит, під нічним небом у золотих іскрах. Сторінки карт описують, що показує ця різьба, символ за символом, і цей курс сприймає ці описи серйозно.

Далі йдеться про один зі способів дивитися — не таємний шифр і не виклад авторського задуму. Ключа вам ніхто не вручить. Ви тренуєте око, і воно має право не погоджуватися. Винагорода цілком практична: колода, яку ви читаєте уважно, підказує вам більше слів, ніж та, яку ви читаєте з пам’яті. Опишіть Блазня за книжкою про колоду Вейта–Сміт — і заговорите про сонце, якого на цій карті немає, а золоту зірку, яка на ній є, пропустите.

Слонова кістка, лазурит, золото

Поставте будь-якій карті три запитання, саме в такому порядку. Перше: що тут зі слонової кістки? Постаті, тварин і те, що вони тримають, зазвичай вирізьблено зі слонової кістки, тож саме тут живуть жести й рішення: палиця в стиснутій руці Блазня, низько опущена троянда, вільний повід коня на карті Сонця.

Друге: що вирізано в самому камені? Краєвид, мури, дерева й воду вирізьблено просто в лазуриті, світлішими або сірішими відтінками синього. Часом те, що ви уявили б яскравим, натомість тоне в камені. На карті Сонця соняшники — із синьо-сірого лазуриту, а не золоті. На карті Блазня ластівки мають блідий сіро-блакитний колір лазуриту, а не колір слонової кістки. Такі деталі можна читати як частину декорацій, а не як дійових осіб сцени.

Третє: де золото? Ця колода витрачає золото ощадливо, тож куди воно лягає, туди й тягнеться око. На Помірності найбільша золота ділянка — трикутник вершиною догори на грудях шати. На Двійці Жезлів навіть вищий жезл зроблено із сіро-блакитного лазуриту, а не зі слонової кістки; окрім розсипаних зірок, єдине золото тут — брунька, що розкривається позолоченим листям на його верхівці.

Ніч під кожною сценою

Лазурит приносить із собою власне небо: золоті іскри піриту, бліді мінеральні жилки, тонкі, мов волосина, тріщини. Карта за картою розгортає свою сцену під цією лазуритовою ніччю, і Сонце теж: там золоте обличчя із заплющеними очима заповнює верхню частину неба, а поруч лазурит і далі перетинає смуга сріблястих вкраплень. Одне з прочитань, яке пропонує «Мова символів»: денне світло в цій колоді сяє всередині ночі й не проганяє її. На багатьох картах іскри збираються в смугу, у якій можна впізнати Чумацький Шлях. Традиційним символом таро він зовсім не є: це частина власної мови цієї колоди.

Одне застереження. Дещо з побаченого — фактура каменю, а не свідомо вирізьблена деталь. Найбільше зважайте на те, чому навмисно надали форму, як-от на вирізану зірку чи позолочену бруньку. Жилки й іскри помічайте, але не будуйте читання на самій лише тріщині.

Де Olivia відступає від Вейта–Сміт

Колода Olivia наслідує композиції Вейта–Сміт настільки точно, що більшість сцен ви впізнаєте. Саме на відступах варто сповільнитися. Обличчя Блазня звернене до золотої зірки там, де Памела Колман Сміт намалювала сонце. Сміт увінчала свою Імператрицю дванадцятьма зірками; тут дванадцять маленьких зірок зі слонової кістки стоять окремо, кільцем на тлі лазуриту, і обрамлюють просту гостроверху корону. Ластівки Блазня — власне доповнення Olivia. Розділ «Традиція» на кожній сторінці карти описує давніші зображення, тож ви можете самі покласти їх поруч із різьбою.

Сприймайте відступ як запитання, а не як виправлення давнішої колоди чи приховане послання. Що змінюється, коли Блазень звіряє шлях за зіркою, а не йде при денному світлі? Тримайте в полі зору обидва образи: спадок Вейта–Сміт розповідає, про що тарологи говорять уже понад століття, а різьба перед вами дає щось особливе, до чого можна придивитися.

Пройдіть стежкою символу

Стежка з «Мови символів» простежує один образ крізь усю колоду: зірку, сонце, Чумацький Шлях, долоню, поріг, корону. Таких стежок двадцять вісім. Кожна починається з історії образу, а тоді йде від карти до карти й помічає, де він розташований і з чого зроблений. Стежка зірки веде від золотої зірки Блазня до непозолоченої зірки, вирізаної в стіні на Двійці Жезлів, і закінчується на Зірці, де над великою восьмипроменевою золотою зіркою дугою стоять сім менших, вирізаних блідим сріблясто-блакитним, без позолоти.

Стежки тренують саме ту уважність, до якої закликає цей урок. Вони допомагають і в розкладі: коли той самий образ з’являється на двох картах, порівняйте його матеріал і розташування, перш ніж вирішувати, як прочитати цю пару разом.